2013.08.05-07 від Козельщини до Олександрії - Форум
БЫСТРЕЕ ВЕТРА ПОЛТАВСКАЯ ВЕЛОЖИЗНЬ Среда, 23.05.18, 10:03
Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гость | RSS
Все, кто только зарегистрировался и хочет общаться на форуме, перейдите, пожалуйста, по этой ссылке! -------------

Полтавский канал для взаимопомощи и общения на дорогах • Для рации: LPD 69 канал (434.775 МГц) • Для смартфона: Zello-канал «Полтава велосипедная»
[ Новые сообщения форума · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Модератор форума: ViX, Syom  
Форум » Велофорум » Велотуризм » 2013.08.05-07 від Козельщини до Олександрії (велопохід)
2013.08.05-07 від Козельщини до Олександрії
asaДата: Пятница, 02.08.13, 01:44 | Сообщение # 1
Группа: Проверенные
Сообщений: 144
Замечания: 0%
Статус: Offline
Дати: 5 -7.08.2013 року, три дні
Час зустрічі: 5.08.2013р 8 год. 45 хв.
Місце зустрічі: біля приміських касс Південного вокзалу
Тип велопоходу: пізнаавльно-пошуковий
Маршрут: Козельщина - Кременчук - Світловодськ - голубе озеро - приватний зоопарк по дорозі до Олександрії - Олександрія - Кременчук.

перший день: Полтава-Південна - Козельщина - Шевченки - Малики - Кобелячок - Салівка - Келеберда - Комсосольськ - Кременчук - Кременчуцьке водосховище.
Стартуємо дизелем в 9-01 з Південного вокзалу і їдем до станції Козельщина (до виходу готуємось заздалегідь, бо час стоянки всього одна хвилина), далі для розкачки дивимось на славнозвісний монастирь і починаємо подорож своїм ходом.
Одразу скажу, їхати трассою мене особисто не впирає, тому їхатимем переважно другорядним асфальтом, але так як я в тих краях ніколи не був, якість покриття мені не відома!
в Келеберді та Кременчуці хочеться трохи прогулятись і роздивитись навколо.
Перша ночівля планується в районі Кременчуцького водосховища.
приблизна відстань - близько 80 км+-

другий день:
Переїжаємо дамбу на водосховищі і їдемо на Світловодськ. Якщо буде бажання там гуляємо трохи, далі шукаємо голубе озеро. На мапі все просто, але судячи з інформації в інтернеті дорога до нього не асфальтована, тому можуть бути моменти, коли вело-поход буде перетворюватися в піший поход.
Скупнувшись в озері їдем на приватний зоопарк. Судячи із того ж інтернету, його тримає місцевий фермер, тварин викупав у інших людей, часто в напівмертвому стані, виходжував їх і тепер дбає про їх правильне харчування і здоров"я. Вхід пару років тому був вільний, але на вході стояла баночка ждя добровільних внесків, думаю варто припасти якусь десятку щоб туди вкинути... Все ж таки мужик робить хорошу справу. Із відгуків знайшов тільки позитивні, і ще кажуть що його зоопрак може втерти носу багатьом "цивільним".
Думаю на тому другий день і завершити, приблизний кілометраж - близько 80 км+-, точно не виміряв.

третій день: Їдем на Олександрію, там трохи гуляємо містом і повертаємось у Кременчук, звідки дизелем (орієнтовно в 20-27, але якщо зумієм встигнути то і раніше) добираємось додому.

Покриття: асфальт/ґрунт 90/10
Відстань: приблизно 200 з хвостиком кілометрів
Середня швидкість: хочеться 20 км/год, а там за обставинами, нас ніхто не жене!
Тривалість велопоходу: 3 дні
З собою мати: справну техніку, ремкомплект, воду, намет (або намет на кількох осіб, відповідно до його місткості), спальник (або теплі речі щоб вночі не замерзнути), гроші на транспорт і на провіант.
Максимальна кількість учасників: не обмежено

в дизель з велосипедом впустять без порблем, але іноді провідники можуть вимагати заплатити за них як за багаж, тому хто хоче цю вимогу проігнорувати - раджу захопити із собою велочехол, запакувати його і ссилатись на правила перевезень, якщо ж ні - вони дійсно мають право взяти гроші за багаж! (велосипед може вважатися ручною клажею тільки в розібраному та запакованому стані)

Прохання дати знати, хто буде їхати. Контактні телефони 0679420646 або 0508370675, Олександр.
також за цими номерами відповім на всі Ваші питання.
Також в цій темі та на телефон незавадить скинути те що Ви вже маєте із спорядження, сого не вистачає (можливо це Ви зможете дістати у інших учасників), та чим можете поділитись (вільні місця в наметі, вільні каримати, спальники, казанок, тощо.)



Список учасників



я
trogvars
 
asaДата: Пятница, 02.08.13, 01:46 | Сообщение # 2
Группа: Проверенные
Сообщений: 144
Замечания: 0%
Статус: Offline
маємо поки одне вільне місце в наметі
 
asaДата: Понедельник, 12.08.13, 17:45 | Сообщение # 3
Группа: Проверенные
Сообщений: 144
Замечания: 0%
Статус: Offline
Ну й овго ж я компа не бачив...
Тепер спробую катати звіт)
А все почалося з того, що нікого з бажаючих їхати крім нас двох так і не виявилось.
Із самого ранку сіли на потяг, доїхали до Козельщини, і одразу ж зі станції поїхали до монастиря. Як на мене то він звісно гарний, але нічого такого що приваблювало би туди народ не побачив... Так і не зрозумів чому стільки народу їздить туди на екскурсії... Хоча в середині ми не були, та я б туди і не зайшов із своїх особистих міркувань.
Далі поїхали в сторону Кременчука трассою, звернули на перехресті на другорядний асфальт і поїхали в сторону села Шевченки.
Вітер майже увесь час був попутний, їхалось легко, навіть не зважаючи що на мені висів 80-літровий наплічник із двома кариматами примотаними по боках до нього. Спочатку їхали по асфальту, далі було трохи щебня, який встиг мене трохи налякати, бо не хотілось всю дорогу їхати по ньому, але злякався я зарано. За ним знову пішов асфальт і досить таки рівний.
В комелячку звернули направо і майже одразу побачили хорошу яблуньку, чим звісно і вирішили скористатися))) Спитавши дозволу к хазяїв запаслися кількома яблучками в кармани, заодно підкріпившись на місці, а тим часом якось сама собою зав"язалася розмова з хазяїном. Трохи по говоривши поїхали далі, але не встигли відїхати і кілометра як зустріли досить привабливу автобусну зупинку. Вся розмальована, хоча і трохи побита, виглядала на 5 з величезним плюсом!
Трохи по фоторгафувавши її на написи на асфальті поїхали в сторону Салівки. Машин майже не було, покриття не роздовбане фурами, попутний вітер! летіли мабудь десь під 30 - 35 км/год.
За Салівкою дорога пішла біля Гірничо-збагачувального комбінату. Тут і почалися перші неприємні моменти. Вітер дув якраз із ГЗК в нашу сторону, і куряву яка здіймалась над ним несло прямо в нагу сторону. В очі постійно попадала пилюка, налипала на тіло. Доїхали до повороту на Келеберду, так як я там ніколи не був і не знав на що там можна подивитись якось за сумнівався їхати нам туди чи все ж таки проїхати мимо. Перемогла цікавість і ми таки поїхали глянути місцеві цікавинки, але не доїхавши трохи до кінця припаркувались біля крамнички на обідню перерву. Переривались ми мабудь аж години півтори з бутиками, напоями і арбузом, після чого все ж таки вирішили доїхати по вулиці до кінця.
Ось там і почались наші Пізнавально-туристичні враження від походу! Ніколи не цікавився історією тих країв, а можливо дарма, бо події в Келеберді в роки Великої Вітчизняної мали досить велике значення. Крім історичних знань отримали і естетичне задоволення: мальовничі краєвиди поряд із бесідкою та кількома статуями довго не дозволяли нам рухатись далі за маршрутом. Все ж таки надивившись і на фотографувавшись на фоні всих цих красот, хвилин через 40 рушили далі.
Повершувшись до повороту на Комсомольськ Таня почала маякувати мені щоб я зупинився, а коли ми порівнялись сказала що за автобусною зупинкою побачила що лежить якийсь мужик. Повертаємось до нього - бачу що чоловік лежить в досить неприродній позі, що аж і сам перенервував. Бачу - дихає, намагаюсь розбурхати його, але виходить не зразу. На питання "Дядьку! що з вами? Вам погано?" відповів "Ні, мені добре"))) на цьому ми по сміявшись трохи з такої відповіді вирішили залишити його в спокої і рушили далі.
Доїхали до Комсомольська, і чесно кажучи своїм початком він мене трохи налякав. Височенні труби якогось підприємства, темні від копоті і іржі стіни... Короче все здавалось якимось постапокаліптичним і нагадувало комп"ютерну гру "Сталкер". Але перші враження виявились не вірними, далі нас чекало чисте, охайне і добре обладнене парками і клумбочками містечко. Перше що кинулось в очі - це якість доріг. Асфальт рівний, всюди зроблена розмітка, дорожні робітники в чистеньких робах... Всюди по місту зустрічаються лавочки, тенісні корти, парки, причому все зроблене на совість і з якісного матеріалу. Ну чесслово, ніби в іншу країну потрапили! За увесь час не зустрів ані сміття, навіть бичків на узбіччах немає! Парк в який ми потрапили чисто випадково взагалі заслуговує окремої теми! Зустріли також гіганську велопарковку біля якогось гуртожитку. Із велосипедної техніки в більшості побачили старі радянські велосипеди, хоча були і недорогі кросскантрійні. По відсуттям - думаю їх там було припарковано мабудь щтук 50, якщо не більше!
Доки ми катались Комсомольськом - мені уже стало ясно, що доїхати до запланованого місця ночівлі ми не встигаємо, тому вирішили ночувати біля річки Псьол. Він теж не забарився нас по радувати різкими змінами кількості води в ньому. В порівнянні із вечірнім рівнем, виявилось що до ранку вода умудрилась впасти сантиметрів так на 40, і доки ми снідали наступного ранку - піднятись сантиметрів на 15.

Другий день теж виявився досить насиченим і також повним несподіванок. Виїхали від Псла і подалися в сторону Кременчука. Особисто мені місто не сподобалось... Місто насичене людьми які снують туди-сюди, скажений рух транспорту, що навіть виїхати на дорогу трохи стрьомно, водії кілька раз підставляли нам боки своїх машин виїжаючи із двориків.
Особлива, властива мабудь, тільки цьому місту система пандусів не переставала мене дивувати... Так у них чомусь заведено, з одного боку дороги пандус є, а з іншого його немає... Уже перед самим від"їздом попалась на очі найкумедніша споруда! Майже біля самого вокзалу є невеличкий парк, де ми чекали на поїзд, а на в"їзді в нього споруджені сходи, і біля них з"їзд для мамочок з колясками та інвалідів. І в цій штуковині не було би нічого дивного, але внизу немов би спеціально все було обгорожене бордюрами, тобто з"їхати там було просто не реально. Коли ми почали це фотографувати, місцеві велосипедисти, які сиділи на лавочці, мабудь вперше звернувши увагу на цю споруду почели сміятися і жартувати, але це було уже пізніше.
Повертаючись до другого дня нашої подорожі скажу, що в Кременчуці все ж таки є на що глянути, - це набережна, кілька парків, міст через дніпро, кілька пам"ятників мультяшним гшероям біля яких постійно тусять приїжі і місцеві з фотоапаратами, ну і знайшлося аж два музея - залізнодорожний (нажаль завідуюча була у відпустці, а без неї нас туди не впустили) і краєзнавчий, але місцеві жителі кажуть що він уже років десять як на реставрації.
Короче поїхали ми звідти з якимись дивними емоціями (і не хорошими і не поганими) в сторону водосховища. Їхали досить довго, але воно було того варте! Величезне, в деяких місцях і берегів не видно! особисто я бачив подібну споруду створену людськими руками вперше, тому враження важно передати! Скупались на пляжику і так як вечір був уже близько, вирішили паркуватись десь поблизу цього водосховища. Поїхали по правому берегу грунтовими стежками доїхали до села і в місцевому магазині вирішили поповнити запаси води і харчів. Попутно Таня спитала що знаходиться за селом, і треба було бачити наші очі, коли продавщиця сказала що за ним гора Пивиха! Ми вирішили що раз уже так сталося що ми майже приїхали до неї, варто глянути що там, а за одно там і переночувати. Вибрали місцинку поляд з водосховищем, де відкривався чудернацький краєвид і там заночували.
На ранок смачно поснідавши і ще трохи по милувавшись краєвидами поїхали назад, через дамбу і на Світловодськ. Містечко не велике, але часу було зовсім обмаль, тому одразу почали шукати місцевий краєзнавчий музей, і нарешті за всі три дні музейних невдач нам пощастило! Музей підкорив нас не тільки своїим експонатами а й екскурсоводом, який досить докладно розказував про все, показував в дії деякі експонати (грамофон наприклад, або вітальну грамоту із "секретом"), і взагалі був досить дружелюбним і з хорошим почуттям гумору.
На той час мій телефон уже сів, а від іншої батареї запускатись на відріз відмовлявся, а між тим він нам служив і картою і вказівником... Голубе озеро прийшлось шукати майже навмання, питаючи у людей які нам попадались на шляху, і якби не одна людина на зупинці біля силікатного заводу то ми б точно проїхали мимо, але привітний чоловік сказав нам, що є стежинка поблизу заводу яка нас має вивести прямо до нашої цілі.
Так і зробили. Поїхали шукати стежку, і досить скоро опинились біля нашої цілі! Особисто я думав що то тільки назва озера така, але насправді вода в ньому виявилася дійсно голуба, прозора і чиста!
Розуміючи що без мапи до зоопарку нам буде складно доїхати вирішили кілька годинок присвятити озеру, після чого рушили уже до Кременчука на поїзд.
Загалом за увесь час подорожі була купа позитивних емоцій, які аж до цих пір підіймають мені настрій, ну а зоопарк... Зоопарк ми залишимо на наступну поїздку! не можна ж за один похід по бувати одразу в усіх місцях, інакше наступного разу їхати буде просто не цікаво.
Ось така історія вийшла... Фоток своїх майже немає, бо телефон із досить поганою камерою, тому чекаєм на словесний- і фото- звіти від Trogvars
 
Форум » Велофорум » Велотуризм » 2013.08.05-07 від Козельщини до Олександрії (велопохід)
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:


Copyright MyCorp © 2018 Хостинг от uCoz