2012.04.13-15 Покатеньки Одещиною

cruz

Дата: Четверг, 17.05.12, 00:22 | Сообщение # 1

Группа: Проверенные

Сообщений: 1215

Замечания: 0%

Статус: Offline

Термін: 13-15 квітня 2012 року (2012.04.13-15 Одещина)
Маршрут: Одеса - дизель-поїзд - Білгород-Дністровський - Шабо - Білгород-Дністровський - автобус - Одеса
Учасники: Макс, Лєна, Юра, Валєра

Ідею покататись в Одеському краю нам підкинула Лєнча і обіцяла цікаву програму відвідування Одеси і Білгород-Дністровського. Коли зібралися придбати квитки на потяг, то їх вже не було на ті дати коли б нам хотілося. Тому ми здвинули нашу поїздку на день.
На вокзал приїхали проводжати нас наші друзі і вручили в дорогу паску (саме пасхальні дні починалися).

1 день
Зранку, після прибуття потягу), швидко зібрали ровери та поїхали кататися по Одесі.

Першим пунктом нашої екскурсії став Зоопарк. І так я вперше в житті попав в зоопарк. Походили подивилися на різних птахів та звірів.

Сумними очима дивилися на нас (а може і не на нас) хижаки, сумуючи за дикою природою ...

Але не тільки в зоопарку можна побачити хижих птахів, а й на вулиці ...

Місцями зустрічали всяких чудовіщ ... благо не живих ...

Катаючись містом ми фоткались біля популярних пам'ятників чи об'єктів ...

А один раз ми чекали Валеру, який довго вагався: чи їхати далі на ровері, чи пересісти у лімузин ...

Були поряд біля пам'ятника меру (чи як ті часи називали першу особу в мвсті) Одеси, який родом з Опішні. Так от він, коли настали скрутні часи для Одеси, порадив купцям дати взятку російському царю, аби той дав грошей на будівництво порту. Взятка була дана апельсинами, тому й форма пам'ятника така.

Потім ми поїхали на набережну та прокатались по чудовій велодоріжці...

На цій доріжці зустрічалися і велосиедисти, і ролісти, і бігуни. Далі є місце для даунхілу.
І помилувавшись морем поїхали на вокзал, щоб дизелем переїхати до Белгород-Дністровського, бо крутити педалі приблизно 87 км не хотілося.

2 день
Зранку наступного дня ми відвідали Аккерманську (Білгород-Дністровську) фортецю.

Ми неодноразово порушили правила перебування на території фортеці. А саме палили багаття (горелку для чаю), вжили трохи винця для сугреву, а також ходили по стінах. В деяких вузьким місцях було зовсім стрьомно проходити, особливо мені...

А вже після фортеці ми поїхали в Шабо, де знаходиться Центр культури вина Шабо.

Завод повістю відновлено за бабки Євросоюзу. І ми вирішили його відвідати. Поки чекали на час екскурсії то перше що відвідали був туалет. Ніяких контролерів на вході, чистота і порядок всередині. Чудеса - кусочок Європи у селі на Одещині ...

Сама екскурсія без дегустації по заводу коштує 80 грн. і триває приблизно півтори години. І так залишивши байки на території біля в'їзду, ми розпочали знайомитись заводом. Навколо все сучасне, а ось про велопарковки так ніхто і не подбав... Ще й охоронниця щось невдоволено буркнула на наше зауваження про паркову... Оце ми зануди ...

Щось багато писати про завод облом, тому читайте про нього на сайті Центра культури вина Шабо, а більшу кількість фоток дивіться у відповідних фотоальбомах в кінці тексту.

В кінці екскурсії, тим хто заплатив, проводиться дегустація продукції заводу в такій залі. А вихід з заводу веде прямо веде у фірмовий магазин...

Дегустацію на заводі ми не замовляли, бо нам організували пробу вина у іншому місці у приватному погрібі...

Господарі пригостили вином із різних бочок, розповіли як воно робиться. А на останок ще спробували шампанське їхнього виробництва. А потім господарі показали власні виноградники на яких вони працюють...

Було й фото на згадку ...
А після ми повернулися назад в Білгород-Дністровський, проїжджаючи мимо нових виноградників...

3 день
А зранку, аби не напрягатися ми виїхали автобусом на Одесу, бо на дизель проспали...

Далі посвятили паску та яйця біля церкви та поїхали на 411 батарею...

По дорозі зустрічали частенько таку рекламу:

І вже на території 411 батареї відвідали свяченої паски та позмагалися у кого міцніше яйце (пасхальне) ...

Після перекусу переглянули експозицю меморіалу та поїхали в інший кінець Одеси, де займаються екстрімальним падінням з балки покинутого цеху...

Після побаченого такого екстріму мені не хотілося (та і не тільки мені), хоча напередодні я казав, що буду стрибати... Але Лєнча та її брат не здрейфіли...

Після цього ми поїхали в сторону вокзалу. По дорозі зустріли прикольного місцевого велосипедиста ...

А закінчили ми свої покатеньки по Одесі в Макдональдсі, де скористалися новенькою велопарковкою.