Первое в этом году, весеннее ПВД состоялось! Впечатлений и приключений хватило сполна! ))
Огромная благодарность всем участникам – за терпение и волю проявленные во время движения, за веселое и непринужденное общение, за лояльное отношение к организаторам и их промашкам))) Низкий Вам всем поклон! )) Но, давайте все по порядку…
Валера: Приятные и неприятные сюрпризы начались уже на вокзале… Сначала приятные… )) Приехав заблаговременно на место встречи встретил Максима из другой группы, которая тоже ехала в ту сторону, в район Кременчуга- Градыжска покататься( была тема Hasta на сайте- которая потом куда-то пропала…(( Но, темы пропадают , а люди все равно встречаются и едут! Молодцы!) Максим презентовал нам в поддержку пару банок тушенок, что было очень приятно и с благодарностью вечером сьедено! )) Кстати, «движение» в 4.00 на вокзале было очень активно и многолюдно… Кроме наших двух велогрупп, было еще пару групп ребят, судя по снаряжению, альпинистов, которые тоже садились в наш дизель. Теперь о неприятном…) Время отправляться в дорогу, а не все еще приехали…Ждем… Ждем уже в вагоне… Появилась Оля… А, Паши , Юры и Сергея нет…( Попытка задержать отправление дизеля (через кондуктора) провалилась – мы поехали без ребят…(( Что случилолсь!? Как так!? Эти вопросы читались на наши лицах… (( Уже потом многое «прояснилось»… Но лучше, об этом расскажут они сами…)) Юра: Ну значить так... виїхали ми з Пашою з Алмазного вчасно і крутим собі педальки. І тільки повернули біля каланчі на право, так і порвався ланцюг на Пашиному велі... Тільки витягли інструмент для ремонту тут підїхали Сергій з Олею. Оля вирішила їхати на вокзал, а ми з Сергієм спостерігали як Паша ланцюг ремонтує... А час спливав... І вже через хвилин 10 ми швиденько на вокзал поспішали... Але на жаль, запізнилися на 4 хвилини... В голові крутились різні варіанти як наздоганяти нашу групу: і чекати наступний дизель, і найняти машину на базарчику, і таксі... І тут Валеро позвонив і сказав що SAM не їде з ними в потязі (а на передодні збирався в велоПВД). Тому я телефоную SAMу, думаючи що можливо він вирішив автівкою виїзжать... Але виявилося, що SAM відмінив свої плани... Але почувши нашу історію, довго не вагався і пообіцяв нас довезти до місця старту... А ти часом Паша долампічував ланчюг...
Доволі швидко приїхав SAМ, і ми погрузили 3 веліка в його машину і поїхали доганять нашу групу...
Валера: На ст.Лещиновка мы приехали практически одновременно! )) И, это все благодаря нашему велодругу и товарищу Андрею, SEMу ! Выручил, так выручил! )) А, то недолгое ожидание ребят, мы сгладили разглядыванием пролетающих над нами большого количества разнообразных лайнеров – за несколько минут мы увидели с десяток самолетов летящих на разных высотах…В лучах восходящего солнца это было красиво!
И вот, пожелав Андрею счасливого пути мы отправились в путь… Любуясь новыми пейзажами, борясь с песком, и подгоняемые местными собаками)), мы выехали на берег Ворсклы, у с. Куновка, где мы остановились позавтракать и перевести «дух» …
На вверху(правом , высоком берегу реки) нас уже ждала группа из четырех велоколлег, из Кобеляк, во главе с Игорем (Вторд)…
И мы поехали осматривать местные красоты… Были и классные тропинки в дубовых рощицах, и десятки, обещанных, родников, прекрасный вид со смотровой площадки и даже … небольшой водопад! ))
Попрощавшись с гостеприимными кобеляцкими друзьями, с обещаниями еще не раз вернуться в эти края, мы двинулись дальше в путь по скучноватому, и не очень качественному асфальту … Сделав поворот уже на саму Комендантовку, нам немного стал помагать ветер …
А, вот и село и долгожданная Пирамида - основная цель нашего вояжа...))
При осмотре местной достопримечательности к нам подошел настоятель церкви ( вот уже несколько лет в Пирамиде находиться церковь), и уделил нам свое время – рассказав историю и легенды о уникальном сооружении…
Юра:
Село Комендантівка прикметне унікальною пам'яткою — пірамідою-усипальницею (таких на всю Україну тільки дві: друга — в селі Березова Рудка Пирятинського району також Полтавської області, а ще одна — в Римі). Залишки інших розташовані в різних пейзажних парках Західної Європи ( в Бельгії, Франції тощо ). Стоїть піраміда в кінці села на цвинтарі.
Відновлена могила Білевичів
15-метрова гранітна піраміда в селі Комендантівка належала роду Білевичів. Доля закинула офіцера російського флоту Олександра Дмитровича Білевича до Єгипту, де пам'ятки стародавньої цивілізації вразили його уяву. Повернувшись, він збудував у своєму маєткові власну піраміду-усипальню. Спорудження піраміди тривало 13 років. Як будівельний матеріал використовували гранітні блоки з місцевого кар'єру, що їх по дерев'яних жолобах тросами затягували нагору, а вапняковий розчин робили на крові свіжозабитої худоби з додаванням яєчних білків. Три погребальні камери сполучалися підземними ходами. Вінчав споруду православний хрест. У піраміді Білевич поховав свою кохану дружину, а через багато років і сам знайшов там спочинок. За іншими даними, 1864 передчасно померла дружина Олександра Білевича — Софія, і той на її честь вирішив спорудити Софіївську церкву у вигляді трьох'ярусної піраміди. У першому ярусі, де були іконостас і вівтар, проводили богослужіння. П'ятнадцятиметрову споруду (другу за висотою серед трьох європейських пірамід - найвищою є піраміда Гая Цестія в Римі - 36,4м) увінчував хрест. Після бурхливих подій 1917 року церкву пограбували, а примішення пристосували під склад добрив. Лише наприкінці 20 століття були спроби відродити храм-піраміду, відновити богослужіння, але довести розпочате до кінця не вдалося.
Валера: Поблагодарив за интересный экскурс, мы отправились в ближайшую посадку отдохнуть и пообедать… Погода в этот день была отличная – свежая весення зелень, теплое солнышко ( кстати, все немного загорели ), так и манили развалиться на травке и расслабиться…))
Но, НЕТ!!! )) Надо ехать… И, только выезжать на дорогу из посадки … мы сталкиваемся с группой Коли Oriona!!) Даже если это спланировать, то все равно так бы не получилось! ))
